Вселення у квартиру дружини/чоловіка без згоди інших співвласників квартири

Житло (квартира, будинок) може перебувати у власності громадян на праві спільної часткової або спільної сумісної власності, якщо власниками житла є декілька осіб. Один з співвласників такого житла одружився і хоче проживати разом з своєю другою половинкою у належному йому житлі (своїй частці, навіть якщо вона не виділена в натурі). Чи потрібна згода інших співвласників квартири?

Звичайно, у кожній ситуації велике значення мають нюанси справи – чи має подружжя дітей, чи зареєстрована дитина у спірній квартирі, чи має друга половинка своє власне житло, чи усно погоджувались інші співвласники квартири на спільне проживання у спірній квартирі, як давно відбулось вселення у квартиру і чи було про це відомо іншим співвласникам квартири, тощо. А тому, ствердно відповісти на питання чи потрібна згода інших співвласників квартири при вселенні дружини/чоловіка до частки у квартирі іншого з подружжя і яке може винести суд рішення у разі звернення до суду інших співвласників квартири про виселення – не можливо, якщо не відомо всіх обставин справи. 

Однак, загальні правила вселення у таку квартиру свідчать про те, що згода інших співвласників квартири таки потрібна, оскільки:

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК – Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Ст. 369 ЦК – Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Отже, і при спільній частковій власності і при спільній сумісній власності – згода інших співвласників на право володіння, користування та розпорядження майном потрібна. 

Житловий кодекс визначає обов’язковість згоди всіх співвласників (наймачів) квартири лише у тому випадку, коли квартира відноситься до державного та громадського житлового фонду:

Ст. 65 ЖК - Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Правила користування жилими приміщеннями у будинках (квартирах) приватного житлового фонду визначаються главою 6 ЖК.

Ст. 156 ЖК – Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Тобто, загальні засади здійснення права власності всіма співвласниками визначені Цивільним кодексом України, а спеціальним нормативним актом, який регулює реалізацію права власності на житло є Житловий кодекс України. 

Це означає, що поняття «… якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням» - передбачає узгодження з іншими співвласниками квартири питання вселення  і відповідно порядок користування житловими кімнатами, кухнею, коридором, тощо. Оскільки, не можливо обговорити порядок користування приміщеннями не повідомивши інших співвласників квартири про вселення в принципі. А, відтак їх згода потрібна. 

Спірним питанням залишається лише поняття – «повідомлення про вселення» чи  «згода на вселення», оскільки порядок користування приміщеннями (ст. 156 ЖК) виникає відповідно після вирішення питання вселення у квартиру. 

А тому, при вирішенні спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача чи співвласника квартири, - суд визначає характер спірних правовідносин; чи не обумовлювалася між сторонами угода про порядок користування житлом; чи виникло у особи право користування житлом і коли, тощо.